Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати - це наполовину завершити

Хоч у побуті Григорій Сковорода спілкувався українською мовою, свої твори він писав або латиною або так званою lingua mixta - прикметною для українського літературного бароко мовною «сумішкою». 

Правопис Сковороди

Правопис Сковороди віддзеркалює плиткий стан української літературної мови другої половини XVIII століття. Одні й ті самі слова філософ пише по-різному: здоровья / здоровя, земледѣл / земледел, можешъ / можешь, свѣт / свет тощо. Цей правопис, хоч і зберігав основні риси тодішньої української орфографії, був позначений помітним впливом тогочасного російського правопису, адже за часів Сковороди Слобожанщина страждала від активної русифікації. З часом правопис Сковороди зазнавав істотних змін. Про найважливіші з них філософ згадував у другій редакції діалогу «Нарцис» (середина 1780-х рр.):

"Отселѣ в письмѣ моем изгонятся из числа букв сіи буквы: єр и єрь. Аще же гдѣ дебелость буквы умягчить потреба, довлѣет свыше поставить знаменіе сіе - '. Напримѣр: яд - яд', пѣт - пѣт', брат - брат' ".

Сковородинська фонетика

Сковородинська "мова з письма" має доволі пістряву фонетику. У ній чимало питомо українських фонетичних рис: впав, гублят, люблят, меншого, разъярився, чоловѣка, щасливим тощо. Прикметно, що літера ѣ в Сковороди часто читається на український манір, тобто як і. На це переконливо вказують деякі рими:

"Знай, что преславны пошли в прах герои

И, сто лѣт живши, лежат в смертном гноѣ"

"Скоропослушныи кони

Да несут как по долонѣ"

а також поплутання и та ѣ на письмі (повлизали / повлѣзали; поспишаешь / поспѣшай). 

Словотвір у текстах Сковороди

Особливості lingua mixta Сковороди яскраво відображаються в його способах словотворення. Так цілу низку слів філософ створює за церковнослов'янським взірцем шляхом основоскладання (дурномудрыя, іасписошарныя, книгосплетец, краснозрачныя, любопрах), префіксації іменників та прикметників (безбытная, во всевселеннѣй), суфіксації цих-таки частин мови (главность, земленность, насморкливым) тощо.

З иншого боку, в лексиці Сковороди можна знайти всі основні словотворчі типи української літературної мови XVIII століття:

• словотворчий тип з формантом -ник- на позначення осіб чоловічої статі (молотник, тюремник);
• словотворчий тип із формантом -ка- на позначення осіб жіночої статі (господарка);
• іменники з формантом -ин- на позначення сингулятивних назв осіб (турчин);
• іменники з формантом -яка- (звѣряка);
• іменники з формантом -ко- на позначення істот за властивими їм рисами (Гривко);
• прикметникові й прислівникові форми із суфіксом -есеньк- (малесенька, легесенько).

Лексика сковородинських творів

Лексика творів Сковороди є дуже барвистою. У його творах є багато української побутової (батько, гуска, долоня, козля, мати, самота, сопѣлка, цап) чи суспільної (право, свобода) лексики, характерних для української мови зменшувально-пестливих форм (земелька, легесенько, молоденька, пѣсенька) тощо. Поруч з українськими лексемами часто трапляються іншомовні відповідники, здебільшого старослов'янські або російські. Так виникають паралельні форми: батько - отец, дурень - дурак, лице - лицо, мати - мать, мене - меня. Ба більше, іноді у творах Сковороди можна зустріти мішані (контаміновані) форми на кшталт взглянь, возшумлят, неколи, подойшли, чтось. 

Правопис Сковороди латинською мовою

Перу Григорія Савовича Сковороди належить досить багато латиномовних поезій. Вони написані елегійним дистихом, ямбічним триметром, ямбом і амфібрахієм, асклепіадовою строфою. У своїй латинській поезії Григорій Сковорода активно використовував міфологічні образи й сюжети, вживав різноманітні риторичні прийоми: анафори, антитези, повтори тощо.

Як згадували його соратники, Г. С. Сковорода був високоосвіченою людиною, і твори письменника відповідали високому рівню його знань класичної латини. Проте працям великого філософа властиві деякі типові особливості «української» латини, зокрема плутання написань диграфів: замість ae, oe вживається e, і навпаки, замість e пишеться диграф ae: caeterum, Camaenarum (замість ceterum, Camenarum) та ін.

Omnia praetereunt, sed amor post omnia durat.

Omnia praetereunt, haud deus, haud et amor.

Omnia sunt aquae, cur in aquas speratis, amici?

Omnia sunt aquae, si portus amicus erit.

Слово оmnia у латиномовному вірші ужито у множині (Nom., Pl. -ia omnis, e - весь, цілий, повний). Автор використав таку форму, щоб підсилити значення слова усе (зовсім усе / без остатку). Про те, що підмет ужито у множині, «підтверджують» і присудки praetereunt, sunt (Pl. P3. -nt). Українському займеннику усе (с. р., одн.) граматично відповідний латинський займенник omne (n) (Nom., Sing.), але семантичне наповнення у них різне.

Геній Сковорода вніс мудрість, глибину, багатожанровість, ритміку, особливу стилістику античних поетів в українську поезію. Безперечно, класична латина, якою писав поет, «вимагала» певного стилю, структури й семантичного наповнення, граматичного упровадження й від українських текстів митця. Григорій Савович геніально відтворював це у своїх поезіях, і не випадковість, що він писав так легко і просто латинською та українською мовами.